Звукоізоляція вхідних дверей

Хороше звукопоглинання — одна з базових вимог до металевих вхідних дверей. Сталь – матеріал з підвищеною звукопроникністю, тому доводиться подбати про звукоізоляцію додатково. Якщо знехтувати цим, вхідні двері не здатні забезпечити достатній рівень комфорту. Це переважно відноситься до низькоякісних модифікацій економ-класу. Але це зовсім не означає, що серед недорогих моделей не можна знайти вхідні двері з гарним шумопоглинанням. Прочитавши цю статтю, ви зможете вибрати «тиху» модель за оптимальних грошових витрат.

Причини звукопроникності металевих вхідних дверей

Будь-яка сучасна модель вхідних дверей – це порожня коробка зсередини. Причому, товщина металевого листа та самих стулок надають на рівень шумоізоляції мінімальний вплив. Якщо конструкція виготовлена ​​без спеціального наповнювача, то проникнення сторонніх звуків до будинку чи квартири не уникнути. Метал, повітря та стільниковий наповнювач, в силу їх фізичних властивостей, не забезпечують належного рівня шумоізоляції.

Звукопоглинаючі матеріали

Металеві двері повинні мати не тільки звукопоглинаючу, а й теплоізоляційну дію. Сталь не належати до найенергоефективніших матеріалів. Як правило, як звукопоглинаючий шар і утеплювач застосовують такі матеріали:

• мінеральну вату;
• пінопласт;
• пластини з пінопропілену.

Мінеральна вата – один із найбільш ефективних та екологічно безпечних наповнювачів. Він має мінімальну теплопровідність і високий рівень шумопоглинання. Однак мінеральна вата внаслідок усадки поступово втрачає звукоізоляційні якості. Але це відбувається після тривалої експлуатації, тому недолік все-таки відносний.

Пінопласт, крім низької теплопровідності, має вологостійкість. Ще одна перевага – невелика маса, завдяки чому навантаження на фурнітуру дверей – мінімальне. Але пінопласт значно поступається мінваті за рівнем звукоізоляції. До того ж він підтримує горіння, виділяючи при цьому небезпечні речовини.

Пінопропіленові листи поєднують гарну шумоізоляцію та енергоефективність. Матеріал не вбирає вологу, зберігає початкові властивості при значних навантаженнях, що розтягують і стискають.

Нерідко буває, що вхідні дверні конструкції оснащені товстими стулками, якісним шумо- та теплоізоляційним шаром, але це не рятує від проникнення звуків ззовні. Причина – помилки, допущені під час монтажу дверної конструкції.

Найпоширеніші з них:

• слабкий притиск стулок.
• Неправильно виконане регулювання та недостатня кількість ущільнюючих контурів сприяють тому, що сторонні шуми безперешкодно проникають крізь проблемні ділянки;
• погана якість установки. Найчастіше це розриви в області монтажного шва по периметру.
• Іноді виникають проблеми при регулюванні стулок дверей, що також призводить до порушення герметизації;
• відсутність утеплювального матеріалу у порожнинах дверного короба. Ця ділянка також може бути «лазівкою» для шумів.

Таким чином, навіть якщо двері фірмові та виконані з урахуванням усіх вимог, можуть виникнути проблеми від недобросовісного монтажу. Щоб не допустити подібного, слід перевіряти, наскільки якісно виконаний монтажний шов, а також притискання стулок.

Способи підвищення звукоізоляції

Хороший спосіб додаткового шумопоглинання – плити з деревини. Як правило, їх застосовують як основу для накладок ззовні та зсередини. Тому, за інших рівних умов, бажано вибрати модель, оснащену декоративними панелями. Чим більша товщина МДФ-плит, тим рівень звукоізоляції вищий. Оптимальний варіант – купівля вхідних дверей із зовнішніми та внутрішніми накладками. Ці модифікації майже не пропускають звуки, чудово виглядають і мають чудовий теплоізоляційний ефект.

Чи є наповнювач: способи перевірки

Перевірити наявність звукоізоляційного наповнювача можна візуально, крізь технологічні отвори дверної коробки та стулки. Для цього витягують декоративні заглушки. Встановити їх на місце після огляду можна без проблем. Але інформативність візуальної оцінки мінімальна. Тому бажано поцікавитись у продавця наявністю сертифікатів відповідності. Згідно з російським законодавством, усі двері перед надходженням у продаж мають пройти низку випробувань. Одне з них – визначення рівня шумопоглинання. Супровідні документи мають містити відповідну інформацію. Мінімальний рівень цієї характеристики, що рекомендується, становить 30 дБ. Однак бажано вибрати модель, що має звукоізоляційний «запас».